Посібник: підприємець-іноземець у Франції

Якщо у вас громадянство країни ЄС, ЄЕЗ (плюс Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія) або Швейцарії, право вільного пересування знімає питання майже повністю: micro-entreprise реєструється так само, як для громадянина Франції, без виду на проживання і без окремого дозволу від префектури. Потрібні звичайний документ, що посвідчує особу, і підтвердження адреси у Франції молодше трьох місяців (або договір із компанією domiciliation). Реєстрація — через guichet unique INPI на formalites.entreprises.gouv.fr, той самий шлях, що розібраний у посібнику про сайт для micro-entrepreneur.

Якщо ви громадянин ЄС — наступний розділ, про не-ЄС, вас не стосується, переходьте одразу до частини про довіру і мову сайту.

Легко спростити питання до «потрібна спеціальна бізнес-віза» — і це неточно. Визначає не назва візи, а конкретна позначка на вашому чинному виді на проживання: чи дозволяє вона несалярійну (самостійну) діяльність. Формулювання на картці зазвичай звучить як «toutes activités professionnelles» — «будь-яка професійна діяльність», без обмеження найманою працею.

Ця позначка стоїть на набагато більшій кількості титрів, ніж заведено думати: картках «résident» (десятирічна), «vie privée et familiale», «conjoint de français», «parent d’enfant français», статусі біженця і статусі subsidiaire (субсидіарного захисту) — усі вони, як правило, дають право на самостійну діяльність нарівні з найманою, без окремого візового статусу «підприємця». Якщо у вас один із таких титрів, наступні два абзаци про спеціальні візи вас не стосуються — переходьте одразу до розділу про довіру і мову сайту.

Як це фактично перевіряється: при реєстрації через guichet unique INPI ви додаєте скан титру як обов’язковий документ. Якщо позначка діяльність не дозволяє, заявку або відхилять на цьому етапі, або запросять пояснення додатково — тобто перевірка йде за документом, а не за окремим списком «схвалених» віз. Це знімає частину тривоги: не потрібно самому класифікувати свій статус за назвою, достатньо подивитися формулювання на картці або уточнити в préfecture.

Якщо такої позначки на вашому титрі немає — наприклад, ви приїхали за студентською чи робочою візою без права на самостійну діяльність, — є два шляхи спеціально під підприємництво.

Carte de séjour «entrepreneur / profession libérale». Прямий шлях для того, хто вже у Франції або подає документи спеціально під це. Умови три: діяльність — основний вид занять, а не підробіток; проєкт економічно життєздатний, тобто приносить дохід не нижче мінімальної зарплати (перевірено на серпень 2026 року — близько 1 867 € брутто на місяць, сума змінюється разом із SMIC); досвід або кваліфікація відповідають заявленій діяльності.

Passeport talent — création d’entreprise. Більш статусний шлях: видається одразу на чотири роки. Умова — диплом не нижче магістра АБО інвестиція в проєкт від 30 000 € (не обов’язково готівкою: особистий внесок, кредит, внесок партнерів). Альтернатива інвестиційному порогу — визнання проєкту акредитованим інкубатором, Bpifrance або French Tech. Підходить не всім: для простої локальної послуги — консультації, ремонту, догляду за собою — зазвичай надлишковий, але варто знати про існування, якщо проєкт масштабований чи інноваційний. Окремо попередження: не плутайте цю категорію з «passeport talent — investisseur économique» — у неї інші, вищі пороги, і це не взаємозамінні шляхи.

Для micro-entreprise самої реєстрації в URSSAF через guichet unique достатньо — окремого ліцензування діяльності зверху не вимагається. Але без чинного статусу перебування, що дозволяє цю діяльність, реєстрація або не пройде, або створить проблему при наступному продовженні титру.

І статус — не єдина перешкода. Крім нього для реєстрації потрібні: numéro fiscal (податковий номер, отримується при першому контакті з французькою податковою), рахунок у французькому банку для RIB (можна відкрити до отримання повного ВНП — банки для цього звикли працювати з новоприбулими), і адреса — своя або через компанію domiciliation, якщо ви ще не зняли житло. Усі три пункти вирішуються паралельно зі статусом, а не після нього, і економлять тижні очікування.

Найчастіша помилка — відкрити micro-entreprise на студентському виді на проживання. Титр «étudiant» дозволяє лише найману роботу, і то в межах приблизно 964 годин на рік (60 % річної норми). Самостійна комерційна, ремісницька чи ліберальна діяльність ним не дозволена взагалі. Реєстрація micro-entreprise на цьому статусі створює прямий ризик відмови у продовженні титру при наступній préfecture, аж до постановки самого права на перебування під питання.

Якщо ви студент і хочете відкрити свою справу, шлях один — змінювати статус на «entrepreneur / profession libérale» до реєстрації, а не після. Ризик тут не абстрактний: окрім відмови продовжити титр, мова може дійти до OQTF (припису покинути територію) і проблем із майбутньою легалізацією. Це той випадок, де недорога консультація в юриста обходиться значно дешевше за наслідки.

Подібна обережність потрібна і з іншими статусами: вид на проживання «salarié», «vie privée et familiale» і подібні кожен мають свої умови щодо суміщення із самостійною діяльністю, і в частині випадків це дозволено, в частині — ні. Універсальної відповіді тут не існує, перевіряється за вашим конкретним титром.

Окремо, бо питання лунає часто. Тимчасовий захист (protection temporaire), який Франція надає громадянам України, продовжено на рівні ЄС до 4 березня 2027 року. Дозвіл на тимчасове перебування (APS), що видається в його рамках, із квітня 2022 року сам по собі є дозволом на роботу і покриває будь-яку професійну діяльність — найману і самостійну, включно зі статусом micro-entrepreneur. Окремого дозволу на роботу від роботодавця оформлювати не потрібно.

Це не скасовує загального правила: реєстрація micro-entreprise йде через той самий guichet unique, вимоги щодо доходу й виду діяльності — загальні. І статус тимчасового захисту періодично переглядається на рівні Євросоюзу, тому актуальні строки варто перевіряти в préfecture або на service-public.fr, а не покладатися на дату з посібника.

Французька потрібна як основна мова публічного сайту — це мова ринку, і клієнт, який шукає послугу у Франції, шукає її французькою. Російську, українську чи англійську має сенс додавати як мови довіри для своєї аудиторії — тих, хто шукає саме російсько- чи україномовного фахівця, — але не замість французької і не порожніми сторінками-заглушками, які ніхто не наповнив.

Якщо французька поки невпевнена — не проблема за умови, що текст простий і ясний, без переускладнених конструкцій, які ви самі не до кінця контролюєте. Короткі речення безпечніші за довгі: менший шанс випадково сказати не те, що думали.

Іноземне походження бізнесу — не те, що потрібно ховати, але й не те, на чому варто будувати все позиціонування. Працює баланс: місто чи регіон роботи прямим текстом (без географії локальний пошук вас не покаже), актуальні французькі реалії — свята, години роботи, місцеві особливості послуги, — і статус діяльності (micro-entrepreneur, SIRET), який клієнт може перевірити сам.

Обов’язкові сторінки, cookie й аналітика для вашого сайту не відрізняються від того, що потрібно будь-якому micro-entrepreneur у Франції, — це розібрано в посібнику про сайт, а картка в пошуку й картах — у посібнику з Google Business Profile. Тут не повторюємо.

Власне юридичні й податкові питання пояснити простою мовою можна й потрібно, але опиратися при цьому варто на першоджерела, а не на форуми співвітчизників із застарілими історіями.

Загальна довідка щодо статусів перебування і підприємництва — service-public.fr. Реєстрація діяльності — formalites.entreprises.gouv.fr (guichet unique INPI). Щодо конкретного титру та його умов — своя préfecture, а в спірних випадках avocat en droit des étrangers: розбір саме вашої ситуації коштує однієї розмови з юристом і економить місяці невизначеності. Інші перевірені адреси зібрані на сторінці «Ресурси Франції».