Посібник: сайт для micro-entrepreneur

Перший екран вирішує, залишиться людина чи закриє вкладку. Робоча формула коротка: що ви робите, для кого і де. «Бухгалтерський супровід для micro-entrepreneur у Марселі» працює, «Професійні рішення для вашого бізнесу» — ні, бо підходить будь-кому.

Далі — один рядок про те, чому варто звернутися саме до вас: термін роботи, кількість клієнтів, конкретний досвід. І кнопка, що веде до однієї дії, а не до трьох одразу. Якщо на першому екрані три рівнозначні кнопки, людина не обере жодної.

Фотографія теж частина першого екрана. Своє обличчя або свою роботу видно краще, ніж стокову картинку з рукостисканням: остання стоїть на тисячі сайтів і не говорить про вас нічого.

Мінімальний набір для micro-entrepreneur — домен і хостинг. Домен у зоні .fr коштує 10–15 € на рік, простий хостинг — від 3 до 10 € на місяць. Дивіться на ціну продовження, а не першого року: майже скрізь перший рік промо, іноді за 1 €, а з другого рахунок приходить за звичайним тарифом.

Економити не варто на двох речах. Перша — доменне ім’я: брати його потрібно на своє ім’я і на свою пошту, а не на пошту підрядника, інакше одного дня виявиться, що адреса сайту вам не належить. Друга — резервні копії: хостинг без бекапів дешевший рівно до першого збою.

Найдешевший робочий шлях до зовнішнього вигляду — купити готову верстку. Тут важливо не переплутати два різні товари. Тема встановлюється у WordPress цілком і приносить із собою шапку, підвал і налаштування: на ThemeForest це зазвичай 40–70 € з ПДВ, розкид від 12 до 300. Template Kit дешевший, 18–30 €, але це лише набір готових секцій під конструктор Elementor: ні шапки, ні підвалу, і конструктор має бути вже налаштований. Цей сайт зібраний на кіті.

І закладайте час понад покупку. Верстка приїздить із демонстраційним вмістом: чужими цифрами в лічильниках, картинками з сервера автора, десятком секцій, які вам не потрібні, і текстом-рибою в несподіваних місцях. На вичищення цього сайту пішов тиждень. Шаблон дає зовнішній вигляд, але не структуру — що і в якому порядку говорити клієнту, ви прочитали вище.

На чому економити можна сміливо: на платних темах із сотнею функцій, на конструкторах із підпискою «все включено» і на логотипі за 500 €. Жодне з цього не приводить клієнтів.

Більше половини відвідувачів відкривають сайт із телефона, і частина з них — стоячи на вулиці. Це змінює вимоги: текст має читатися без збільшення, кнопки натискатися пальцем, а номер телефона відкривати дзвінок одним дотиком.

Перевірити просто: відкрийте свою сторінку на власному телефоні і спробуйте за п’ятнадцять секунд знайти, чим ви займаєтеся і як з вами зв’язатися. Якщо довелося гортати або зводити пальці, щоб прочитати, — клієнт цього робити не стане.

Часті поломки на мобільній: меню, яке не відкривається, форма з полями шириною в екран, PDF замість тексту і карта, що розтягнула сторінку вбік. Усе це лікується за годину, але помічається лише тоді, коли сайт дивляться з телефона, а не з ноутбука.

Публікація — не фініш. Першого тижня варто зробити три речі.

Заповнити Google Business Profile. Для локального бізнесу він приводить звернення швидше за сам сайт: картка показується в картах і в пошуку «поруч зі мною». Мінімум — категорія, зона роботи (її вказують замість адреси, якщо ви працюєте з дому), кілька фото, посилання на сайт і перші відгуки від реальних клієнтів. Докладно — в окремому посібнику.

Перевірити, що форма доходить. Надішліть її самі й переконайтеся, що лист прийшов. На дешевому хостингу листи від WordPress потрапляють у спам майже завжди: вони надсилаються з неіснуючої адреси на кшталт wordpress@ваш-домен. Лікується плагіном SMTP — листи починають іти через вашу пошту і доходять до адресата.

Дати посилання там, де вас уже знають: у підписі пошти, у профілях, у місцевих каталогах. Перші відвідувачі приходять не з пошуку, а від людей.

Через місяць подивіться на сайт очима людини, яка бачить його вперше, і приберіть те, що не працює. Сайт, який правлять після перших звернень, обганяє той, що півроку доводили до ідеалу перед запуском.

Cookie — це маленький файл, який сайт кладе у браузер, щоб дещо запам’ятати. Слово чули всі, а зміст зазвичай проскакує повз, тому розділ про них і гортають.

Файли бувають двох ґатунків. Технічні потрібні, щоб сайт працював: вони пам’ятають обрану мову, вміст кошика, факт входу в особистий кабінет. На них згода не потрібна — без них нічого не поїде. Усі інші, лічильники й рекламні, запам’ятовують поведінку: скільки людей прийшло, звідки, що дивилися і чи повернулися. Ось на ці й потрібно питати дозвіл, і саме про них пишеться політика cookie.

Тепер те, про що майже не пишуть. Чужі cookie з’являються на сайті не лише тоді, коли ви свідомо «щось підключили». Будь-яка вставка з чужого ресурсу — це чужий код, який виконується у браузері вашого відвідувача. Відео з YouTube, карта Google, шрифти, що підвантажуються з серверів Google, віджет чату, стрічка соцмережі, кнопка оплати, рекламний піксель — кожен із них бачить IP людини і може записати у її браузер свої мітки. Часто це відбувається одразу під час завантаження сторінки, ще до того, як відвідувач на щось натиснув. Сервіс не ваш, але відповідаєте за нього ви: він стоїть на вашій сторінці.

І тонкість, на якій спотикаються: закон говорить не про cookie як такі, а про будь-який запис і читання у пристрої відвідувача — це стаття 82 loi Informatique et Libertés. Тому «у нас не cookie, а localStorage» аргументом не є, вимога та сама.

Без лічильника ви не дізнаєтеся головного: чи приходять люди взагалі, звідки і на якому екрані йдуть. Мінімум — Google Search Console: вона показує, за якими запитами вас знаходять, і відвідувачам жодних cookie не ставить. Google Analytics показує поведінку на сайті — і мітки ставить, а отже потребує згоди.

Ось момент, який пропускають майже всі. Того дня, коли ви підключаєте аналітику, ставите чат-бот або вставляєте відео, на сайті з’являється чужий код. Із цього дня банер згоди обов’язковий, політику cookie потрібно оновити, а самі скрипти — не запускати, доки людина не натиснула «згоден». Правило просте: додали зовнішній сервіс — повернулися і переглянули політику.

Є й обхід, про який мало хто знає: статистику можна мати без банера. CNIL звільняє від згоди інструменти вимірювання аудиторії, якщо вони налаштовані суворо — мітки живуть не довше 13 місяців, дані не довше 25, IP обрізається, статистика лише для вас і лише по одному сайту, жодної передачі третім особам. Google Analytics під ці умови не підходить, а Matomo підходить: CNIL випустила для нього окремий посібник із налаштування. Для сайту однієї людини це часто найкращий варіант — цифри є, банера немає.

Про адресу youtube-nocookie.com, яку радять усюди: вона чесно знижує стеження, але згоди не скасовує. Навіть у цьому режимі вставка звертається до серверів Google під час завантаження сторінки і пише у браузер службові мітки — до натискання на play. Якщо банера не хочеться, надійніше ставити не плеєр, а картинку-прев’ю з посиланням і підвантажувати відео лише за кліком.

Сайт, за яким стоїть зареєстрована у Франції діяльність, зобов’язаний мати mentions légales. Це вимога loi pour la confiance dans l’économie numérique, а не побажання.

Що має бути на сторінці: ім’я та прізвище з позначкою «entrepreneur individuel» або «EI» — вона обов’язкова з 15 травня 2022 року; адреса; SIREN і SIRET; телефон і пошта; хто відповідає за публікацію; назва, адреса й телефон хостера; рядок про ПДВ — для micro-entrepreneur зазвичай «TVA non applicable, article 293 B du CGI».

Два пункти, які найчастіше пишуть неправильно. RCS вказують лише комерсанти. Якщо ваша діяльність libérale — консультант, розробник, дизайнер, коуч, — номера RCS у вас немає взагалі, і в реквізитах пишуть SIREN, SIRET і «Dispensé d’immatriculation au RCS». Код APE законом не вимагається: його додають за звичкою, шкоди немає, але обов’язковим він не є.

Якщо ви працюєте з приватними особами, додається те, про що дізнаються останнім: médiateur de la consommation. Перебувати у схемі медіації зобов’язаний кожен, хто продає послуги споживачам, а ім’я, адреса й сайт медіатора мають бути зазначені на сайті. За відсутність цієї інформації передбачено адміністративний штраф до 3 000 € для фізичної особи.

Свої SIREN і SIRET, якщо їх немає під рукою, дивіться за іменем у annuaire-entreprises.data.gouv.fr. Реквізити хостера — у його власних mentions légales.

Друга сторінка потрібна, якщо на сайті є форма, аналітика або будь-який збір даних, — політика конфіденційності: які дані ви збираєте, навіщо, на якій підставі, скільки зберігаєте, кому передаєте і як людина може вимагати їх видалення. Там же — згадка CNIL як органу, куди можна поскаржитися.

Третя, політика cookie, потрібна, якщо сайт ставить будь-що понад суворо необхідне: лічильник, піксель, вбудоване відео, карту, чат.

Для cookie є робочий безкоштовний шлях: плагін Complianz. У безкоштовній версії він проходить із вами майстер запитань, сканує сайт на реальні cookie, збирає політику їх використання і вміє притримувати зовнішні скрипти до згоди; з багатомовним сайтом на Polylang працює. У платній додаються генерація політики конфіденційності, кілька юрисдикцій, режим згоди Google і журнал згод — тобто доказ, що людина натиснула «згоден». Доводити згоду зобов’язані ви, тож для сайту з лічильниками й рекламою це не дрібниця; для сайту без них поки не потрібно.

Політику конфіденційності безкоштовна версія не збере. Її пишуть руками: перелічують форми, лічильники й сервіси, які у вас справді стоять, і строки зберігання. Вимоги до змісту й формулювання є на сайті CNIL — брати краще звідти, а не з першого-ліпшого шаблону, де перелічені чужі сервіси. Чужий шаблон небезпечніший за порожню сторінку: він описує не ваш сайт.

Важливе застереження: mentions légales жоден генератор не збере. Це французькі реквізити вашого підприємства, їх беруть із власних документів і з державного реєстру, а не з шаблону. Півгодини роботи, якщо SIREN, SIRET і дані хостера вже під рукою.

І чесно про цей сайт: аналітика на ньому підключена, і тому банер згоди показується на кожній сторінці. Лічильник стартує лише після того, як ви натиснули «Прийняти», — працює саме той Google Consent Mode, про який ішлося вище.

Чесно: закон і повсякденна практика тут розходяться, і знати варто і те, і інше.

За законом за відсутність mentions légales передбачено до року позбавлення волі і 75 000 € штрафу для фізичної особи, до 375 000 € для компанії. Це статті 1-1 і 1-2 LCEN; раніше норми жили у статті 6, але закон SREN від 21 травня 2024 року переписав і перенумерував їх — тому посилання на «статтю 6 LCEN», яких в інтернеті досі повно, вже неточні. Мікропідприємці під ці норми теж підпадають. Це верхня планка, і до неї справи маленького сайту не доходять.

Звичайний порядок інший: скарга клієнта або конкурента, потім припис виправити. Щодо cookie CNIL, як правило, починає з вимоги привести сайт до ладу, а не зі штрафу.

Куди ймовірніші неприємності побутові. Платіжний сервіс або майданчик можуть відмовити в підключенні, партнер — не поставити посилання, а клієнт, який не знайшов, хто ви і де ви, просто піде до того, у кого це написано. Сторінка реквізитів робиться за півгодини — дешевше, ніж з’ясовувати, чи потрапляєте ви у виняток.